Вітаю всіх своїх читачів, друзів, колег, учнів! Підсумовуючи свої досягнення за останнє півріччя, мушу відзначити слідуючий факт: я втомилася.
Цей навчальний семестр виявився досить напруженим. Дистанційне навчання (створення роликів і підготовка до уроку займає від 10 до 36 годин) забирало забагато часу з відпочинку, подеколи доводилося спати лише 4 години за 2 доби.
По-друге, довелося «навчатися» разом із сином, який став студентом КНУ, і просто не встигав виконувати той шалений об’єм домашніх завдань, які звалилися на нього, навчаючись в режимі «он-лайн». І курс – дистанційно, можете собі це уявити?! А це ще мінус 8-12 годин від мого робочого і особистого часу.
А ще участь в районних та обласних конкурсах патріотичного та творчого напряму, коли роботу потрібно написати (з дотриманням всіх!!! вимог) за тиждень. А ще (ні для кого не секрет) всі оті онлайн-уроки і конференції, якими вчителів «засипають» з нескінченних освітніх порталів, теж забирають той цінний час, який міг би стати простим відпочинком для вчителя.
Скажете: «А що там такого? Увімкнув та й слухай собі! І лежи чи суп кушай!». Скажу так – будь-яка професійна інформація (навіть якщо її слухати, лежачи на дивані чи варячи борщ) потребує зосередження і вільного часу.
А хочеться просто РОЗСЛАБИТИСЯ! Залишити роботу – на роботі (не думати про уроки, звіти, конкурси, сценарії, онлайн конференції, вебінари) як робить звичайний двірник, швачка, бухгалтер… Маю нездійсненне бажання: вийти з роботи – і тільки про свою сім’ю думати, чи просто почитати, чи сплести якусь річ, чи намалювати картину…. Але це так, простий відступ, думки вголос. Я не хочу давити на жалість. Я хочу пояснити певні причини втоми, які виникають у простого вчителя.
І, відкинувши всі «мінусові» моменти, я можу поділитися з Вами результатами своєї напруженої праці протягом першого семестру.
Отже, цього року я створила 29 дистанційних уроків із зарубіжної літератури. Комусь вони сподобалися, комусь відверто ні. Проте, це – уроки, а я – не шоу-мейкер, щоб робити все в форматі «Реаліті-шоу» (хоча це ідея!).
Я зі своїми учнями прийняла участь у суспільно-значущих проєктах, що проводилися ЯРБДЮТ, де ми посіли ІІ і ІІІ місце в обласних етапах:
Сама і з допомогою лідерів учнівського самоврядування створили відео ролики для великої кількості онлайн-проєктів, челенджів та флешмобів в форматі дистанційного виховання:
І останньою в цьому році, я думаю, можна назвати участь в онлайн-марафоні #Gigital від КНУКІМ.
І наостанок хочу сказати, що за це я все ж отримала премію в кінці року, а ще 2 грамоти, одну з яких потрібно роздрукувати самій. Адже я – вчитель, а це не професія, це – покликання! Тільки організм вирішив захворіти. І не просто захворіти, а десь підчепити Covid-19. І де б це?! Тому маю тритижневий передих, яким і користуюся, аби підсумувати свою роботу за 2020 рік, перший семестр.
Особлива подяка моєму завучу з виховної роботи, без якої я взагалі не уявляю свою роботу! Яка допомагала, розуміла, підтримувала і хвалила! Я щиро і безмежно їй вдячна, адже без її підтримки було б дуже важко. Я щаслива, що маю унікальну можливість працювати зі справжнім професіоналом своєї справи, навчатися у неї, отримувати досвід і неймовірну підтримку!
А ще величезна подяка всім своїм неймовірним учням, з чиєю допомогою ми створюємо всі цікаві заходи; які приймають активну участь в он-лайн проєктах, шкільних проєктах; всім, чий неймовірний запал та енергія допомагає мені не здатися!
Немає коментарів:
Дописати коментар