Сценарій концертної програми до свята Покрови «Хортиця здіймає меч!»

Мої вітання, друзі! Невпинно наближається велике свято для всіх українців і її захисників – Покрова.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці – це християнське і народне свято, яке відзначається східними церквами візантійського обряду 1 жовтня.

Це свято пов'язане з вшануванням Її Пречистого Покрова, який Свята Богородиця, згідно з легендою, простирає над нами, щоб захистити від бід та усілякого зла.

Покрова – день українського козацтва та день захисників і захисниць України.

І ми готуємо урочистий захід – святковий концерт за участю вихованців нашого ліцею, з метою розвитку мистецьких талантів дітей та вшанування козацтва, як головного джерела сили, мужності і нескореності українського народу.

Тому пропоную Вашій увазі сценарій концертної програми до свята Покрови «Хортиця здіймає меч!», який можете використати у своїй роботі (комбінувати, скорочувати, додавати: в залежності від кількості пісень, що будуть виконуватися). До нього додаю кілька фонограм, які вже готові до використання – мінуси з мінімальним беком. А пісні, які учні будуть виконувати, хай обирають собі самі.   

У сценарії я використала вірші таких авторів: ©Ігор Козак, ©Яна Яковенко, ©Василь Симоненко, ©Юлія Большакова, ©ОльгаХалепа, ©Наталія_Ненюк, ©Дзвінка_Торохтушко, ©Богдан Іваночко, ©Артем Сенчило та з просторів інтернету, де автор не був вказаний.

Щиро дякую за Ваші вподобайки і бажаю всім мужності і Перемоги!

«Хортиця здіймає меч!» (000)

(00) Лунає заставка «Дике поле». Виходять ведучі

_________: Цього святкового дня святої покровительки захисників і захисниць України – Покрови ми дякуємо кожному воїну ЗСУ за те, що наш прапор був, є та буде жовто-блакитним!

_________: Цього святкового дня ми славимо українське Козацтво і віншуємо подвиги захисників жовтоблакиття.

_________: За честь і гідність України,

                   За волю, правду і добро

                   Вони боролись щохвилини,

                   Їх кров лилася як вино!

                   Всіх ворогів вони долали,

                   Всі землі наші берегли,

                   Завжди від лиха захищали

                   І гордо прапор наш несли!

                   Сини Твоєї Батьківщини,

                   В них сила духу непоборна!

                   Козацтво – слава України,

                   Це гордість наша всенародна.

_________: Козаче, воїне величний, прославлений ти у віках!

                    У куряві, в гарячих битвах

                    Ти торував свободі шлях.

                    Бурлив Дніпро, іржали коні,

                    Степи виднілись в блИзИні.

                    З османським Кримом в прикордонні

                    Могутні козакѝ жили.

                    Були відважні і сміливі,

                    Відстоювали наш нарід,

                    Щоб зазіхнути окупанти

                    На Січ козацьку не змогли.

_________: Вікáми боремось за Волю,

                    Низький доземний вам уклін,

                    Славетнії козацькі вої,

                    Що українство зберегли.

                    Не дали розтоптати парость,

                    Корінням дали прорости

                    Могутній нації незламній

                    На Богом даній нам землі!                                                     ©Ігор Козак

(01) «Гей, ви, козаченьки»

_________: В сиву-сиву давнину

                    Козаки йшли на війну,

                    Бо на рідну Україну

                    Сунулися без упину

                    Ляхи, турки та татари,

                    Москалі та яничари.

                    Щоб палить сади і хати,

                    Щоб людей в неволю гнати.

_________: Козаки скликають раду:

                    Не буде ворогу пощади!

                    Вірні коні рвуться в битву,

                    Крешуть іскри з-під копита.

                    За чарівний спів дівочий,

                    За спокійні дні та ночі

                    Шаблі весело дзвенять,

                    Вражі голови летять.

                    І на морі, і в степах

                    Наганяли вони страх,

                    Бо найкращі вояки – запорозькі козаки.

                    І не буде переводу українському народу

                    Доки із глибин сторіч долина козацький клич!                         ©ЯНА ЯКОВЕНКО

(02) «_________________________»

_________: Вагу козацька віра має,

                    Не продаючись з молотка.

                    На бій за правду надихає

                    І юнака, і старика.

_________: Її хранить козацьке серце.

                    Храм духу маючи в собі.

                    Вона – до Царства Бога дверці,

                    Порадниця в гіркій журбі.

  _________: Без віри вмерла б Україна,

                     І згас би в душах Світла сад.

                     А з нею і лиха година

                     Отримує духовний лад.                                                     ©з_просторів_інтернету

(03) «_________________________»

_________: Народ мій є!

                    Народ мій завжди буде!

                    Ніхто не перекреслить мій народ!

                    Пощезнуть всі перевертні й приблуди

                    І орди завойовників-заброд!

_________: Хай байстрюки катів осатанілих

                    Не забувають це ніколи і ніде:

                    Народ мій Є! В його волячих жилах

                    Козацька кров клекоче і гуде!                                         ©Василь Симоненко

(04) «______________________________»

_________: І літо не таке... і люди, мов примари...

                   І небо голубе кудись веде отари...

                   І ми всі не такі.... Розкидані по світу...

                   Часи тепер важкі... Гуляють душі з вітром...

_________: Надщерблено життя... Розірвано на шмаття...

                    Дорога в укриття... Ну, що? Спасибі "браття"

                    За літо... і за лютий... За те, що син без тата

                    За те, що день таврований чорнющим словом: "втрата"...

_________: Тепер нам вже знайомі тісні зв'язки "родинні"

                    Коли стріляють в домі, сказавши: "самі винні".

                    І сиплять бомби, гради... Туди, де просто жили,

                    Де не чекали зради, а рідним дорожили.

                    Де зустрічали сонце, вели дітей до школи,

                    Де Бог був охоронцем, гуділи влітку бджоли…

_________: І все якось складалось в малесенькі хвилини

                    Можливо, щось не вдалось... Та ми у себе жили,

                    У себе в рідній хаті в маленькій Україні,

                    По своєму багатій, по своєму єдиній.

                    Немає вам тут місця, немає і не буде!!!

                    Любов, що в нашім серці, не зникне вже нікуди.

                    Ніколи та нізащо її не загасити!

                    Не може люд пропащий нас вчити, як любити!                  @зпросторівінтернету

(05) «_________________________»

_________: Пробудили в третій сорок
                     Спалах – вибух – страх – і морок…
                     Й до раю злинуло безгрішне немовля…
                     І татусь уже не встане,
                     І бабуся не пригляне,
                     Й мами вже рідненької нема…
_________: Я прошу Всесвіт – дати нам сили!
_________: Я прошу Землю – стати на ґерць!
_________: Я прошу птаство – дати нам крила! 
_________: Хортицю прошу – здійняти меч!
_________: Я прошу Дніпро-Славуту
                    Змити нечисть хижу, люту.
                    До пекла хай вертається орда!
                    І безкраїм небокраєм
                    Смолоскипом запалає
                    Ними закатована Земля…
_________: Сили Небесні я закликаю
                   Стати пліч-о-пліч наших бійців!
                    Матінку Божу палко благаю 
                    Вкрити Покрóвом дочόк і синів!
_________: Я прошу безкрає Небо:
                   «Стати крицею нам треба.
                   Дай нам сили пережить біду!»
                   І здійметься меч Арея
                   Блискавкою Прометея:
                  «Діти, не здавайтесь, я вже йду!»
_________: Пращурів-предків гукаю до бою!
                   Відплати волає стражденна душа.
                   Як мати, що діток прикрила собою,
                   Допоможи – Українська Земля!                                         ©Юлія_Большакова 

(06) «Люди світу стихніть на хвилину» 

_________: У нас війна, пекельні дні,

                     І там, і тут страшні руїни, 

                     Згасають у містах вогні,

                     Але не воля України!

                     Її тримають у руках,

                     Немов свічу душі, вкраїнці,

                     Немов дороговказ на шлях,

                     На тлі блакитному промінці,

                    То наше небо, наший світ,

                    І жовте поле пахне хлібом,

                    У ньому батьків заповіт,

                    І пам’ять, вирощена дідом.

_________: У лихолітні всі часи,

                     Він наче скарб в руках народу,

                     Він – наші дружні голоси, 

                     Він – пісня волі та свободи!

                     І втративши його на мить, 

                     Міста пізнали смак руїни, 

                     Без нього вишивка мовчить,

                     Без нього стогне Україна...

                     Долають вирви та шляхи, 

                     Захисники жовто-блакиття,

                     І розправляють, мов птахи,

                     Свобідні крила в лихоліття

                     Небестно-жовті прапори.

_________: Їх зустрічають вільні люди,

                    І дмуть полотнище вітри,

                    Тікають зрадники та юди.

                    І лине славень наче грім,

                    Над степом, горами, полями,

                    Це – Батьківщина, це – наш дім!

                    Пишаємось Захисниками!                                              ©ОльгаХалепа

(07) «___________________________»

_________: В мені живе ота бунтарка,

                   (Ні, не козачка, щось древніше),

                   Якась надійна аватарка,

                   Яка щоденно вірше пише…

                   Чи амазонка з степів вільних,

                   Що любить Україну сильно,

                   Чи донька Всесвіту живе?

                   Що в жилах у моїх тече?

                   Брехню на пахощі сприймаю,

                  Мені болить, я помираю…

                  Туманом в голові гуде,

                   І серце стукотом несе…

                   Бо отруїли рідну землю,

                  Брехнею пастку щедро стелять.

                  Та знаєте – ми силу з вами маєм!

                  І все гниле ми струсим, згребем, спалим!

                  Бо вільними до світу ми прийшли!

                  Палає сила предків у мені!                                            ©Наталія_Ненюк

(08) Пісня __-__ класу «Так гріє» Валентина Стрикало

(09) Програш поки вийдуть ведучі «ДопоможеЗСУ»

_________: Мамо, досить вже, ми – не зайчики!

_________: Добре, котику.

_________: Мамо-о!

_________:    Ок!

                       У пологовім цілувала пальчики,

                       Які тиснуть тепер курок.

                       Ніч невиспана – лізуть зубчики.

                       День:

_________:   Не хочеться до садка!

 _________:    Сам собі вистригає чубчика:

_________:     Мам, я схожий на козака!

_________:   Дні за днями, дванадцять років,

                       Радість в серці й на ранах сіль,

                       Прогуляв двадцять п’ять уроків,

_________:    Та згоріли б вони усі!

_________:   Стоси зошитів і паперу,

                       Нитки нервів – тонке, урвись!

_________:   Я вступаю до універу.

_________:   Ще п’ять років – і він юрист…

                       Син закоханий, це навіки,

                       Звісно ж, мама про це все знає,

                       Кожен зайчик є чоловіком,

                       А кожен котик кицю стрічає.

                       І безперечно, що королеву,

                       Найкращу в світі, миліш від сну.

                       Не кожен котик зростає левом,

                       Та мій ось виріс…. В оцю війну…

                       А війна, мов стара кравчиня,

                       Строчить залпами із околиць,

                       Кроїть долю страшним начинням.

_________:   Мамо, я тепер доброволець!

_________:    А війна фастригує чорним,

                       Прошиває червону заполоч.

_________:    Ми їх, мамо, таки поборемо!

_________:    Вірю, котику. Знаю, зайчику.

_________:    Ох, та, досить вже! Ми – не зайчики

                        Що ж ти, мамо, вперта така?

_________:    Я в пологовім цілувала пальчики…

                       Щоб не ковзали із курка.                                   ©Дзвінка_Торохтушко

(10) Пісня __-__ класу «Тривога»

_________: Я – Україна, чуєш враже?

                    Земля нескорених людей!

                    Тут кожен з вас у землю ляже –

                    Кóжен з непроханих гостей!

                    Велика я – і я незламна,

                    Тримають міць хребти Карпат!

                    Непереможна, нездоланна –

                    Бо один одному в нас брат!

                    І не страшні твої морози –

                    Молитва в мене оберіг!

                    Ти не побачиш мої сльози,

                    Ти бачити не гідний їх!

                    Я зачерствіла наче камінь

                    І чорну хустку одягла,

                    Тримаю непохитно знáмінь

                    До днини знищеного зла! ………………

                    А зараз – всі тримаймо міцно

                    Не випускаймо зброю з рук!

                    Най голосно звучить і вічно

                    Нескореного серця  стук!

                    Я – Україна, чуєш враже?

                    Я є Велика древня Русь!

                    І кожен з вас тут в землю ляже,

                    Я ж – не піддамся, не зігнусь!                                             ©Богдан Іваночко

_________: І прийде час – по всій Землі розквітнуть маки,

                    І заспівають кобзарі пісні про Харків,

                    І на відновленій ріллі життя воскресне,

                    І всі чужинські кораблі зламають весла.

                    Тоді відновиться Закон – і, попри втому,

                    Святий Небесний легіон піде додому,

                    І стане плугом автомат, а небо – синім,

                    І в ґрунт останній окупант впаде з насінням,

                    І прямо з раю навпростець повз степ і кручі

                    Крізь море соняхів Творець прийде до Бучі.

                    І вийде мати за село назустріч сину,

                    І будуть правда, і любов, і Україна.                                   ©Артем Сенчило

(11) Фінальна пісня «Слава нашим ЗСУ й вільному народу»