Волонтерська родина ліцею №3

Ми вже стали однією великою волонтерською родиною, яка налічує понад дві тисячі турботливих рук: дітей, їхніх батьків та рідних, викладачів та працівників ліцею. Всі разом ми допомагаємо нашим захисникам триматися, щоб вони могли бити ворогів, вже рік ми разом з ними наближаємо нашу перемогу. Ліки, продукти, напої, консерви, шкарпетки, білизна, засоби гігієни, сітки, малюнки, обереги, листи, дбайливо спаковані і відправлені на фронт вже не вперше.

Ось і сьогодні ми допомагаємо спорядити машину на схід. Вже перші пакунки з усіляким корисним начинням переміщуються до нашого кабінету:

А дбайливо сплетена руками наших робітників, вчителів та школярів маскувальна сітка вже складена і готова до відправки:

Ви бачили постріляну автівку,

В тилу,  далеко від усіх подій?

Там, на її обшивці дірки, дірки, дірки, 

Як наш душевний рваний, сильний біль.

Її тягли вночі, ніхто й не бачив,

Лиш побратим,  мотузка і фаркоп,

І ми не помічаємо,  як кожен плаче, 

Упавши в свій замулений окоп.

"Ну, як ти там?"

"Та все нормально, наче",

Зібравши в жменю друзки свого я,

І прив'язавши всі надривні плачі, 

Щодня ганяючи набридле вороння,

Ми посміхаємось, живемо і мотузки

Родини, друзів тягнуть на ремонт,

І рвані рани закривають згустки,

І знову в бій, і знову всі на фронт.

Усе відновиться, автівка, наші рани,

І задихнеться біль, ховаючись углиб,

Оці пекельні дні такі відкрили брами,

Набрали горя із таких колиб,

Що годі й думати вкраїнця зрозуміти,

У світі не одна така земля,

В яку принесли путінські бандити

"Братерські" візерунки від кремля.

Але за волю бореться єдина,

І навіть в темряві запалює вогні,

Моя прошита кулями Вкраїна,

І перший і останній подих – все тобі.

#ОльгаХалепа

22 січня 2023 року

А ще ми завжди готові підтримати наших воїнів ЗСУ задушевною українською піснею, навіть якщо вона лунає під час повітряної тривоги з коридорів укриття: