16 листопада щорічно, починаючи з 1996 року, у всьому світі відзначають Міжнародний день толерантності #International Day for Tolerance.
Толерантність – то є вміння лояльно і терпимо ставитися до будь-якого прояву дивацтва, вміння пробачати і навіть пояснювати підлість. Проте, окрім доброти та вміння «ввійти в положення», толерантність, на мою думку, повинна мати гострі зуби та вміти кусатися, інакше занадто толерантну особу з’їдять нéлюди без принципів, без моралі і без співчуття; особи люті і безжальні…
На даний момент занадто складно розповідати про толерантність та навчати її наших дітей. Зараз, коли толерантність лише шкодить нам. І від цього відчуття просто хочеться плáкати!
Надто довго ми були лояльними до східного сусіда, який вдерся до нашої хати, переставив у ній всі меблі, побив усі горщики з квітами, виділив нам тісну комірчину (у нашій же хаті!), наказав нам змінити мову, звички, поведінку; вказав нам, як ми повинні вдягати наших дітей, чому їх навчати; змусив нас «пахати» на нього, при цьому морив нас голодом, знущався і принижував… Врешті, вигнав нас взагалі, і тепер намагається розітерти на порох, аби не лишилося свідків, які могли б довести, що то була наша «хатка». Тому не може бути й мови про жоден прояв толерантності до східного загарбника.
А от про толерантність Японії, Туреччини, Польщі, Німеччини, Англії, США, Литви, Фінляндії, Франції та багатьох інших західних країн, які перейнятися нашим болем та підставили дружнє плече допомоги – зовсім навіть потрібно розповідати! Адже, на перший погляд, ніхто не зобов’язаний тягти на собі наші біди, а західні країни – тягнуть! Бо для них слово «толерантність» – не просто слово, а дія! Вони відчувають наш біль і допомагають чим можуть, відкинувши тимчасово власні інтереси. Це і є – толерантність та доброта, про яку ми розповідаємо дітям. Ми щиро вдячні їм і завжди пам’ятатимемо їхню доброту, допомогу та підтримку! Слава Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар