Знаннями вишиваймо долі полотно!

Знаннями вишиваймо долі полотно! Не забуваймо, що ми – українці! У світ несімо сяйво і добро! Шануймося, бо – яготинці!

Прохолодний вересневий ранок мав бути щасливим днем для всіх українців. Третій рік діти сумують за школою з її безтурботним сміхом, веселим гомоном, дружнім спілкуванням та буденними клопотами.

Слухаючи, як рясно «тенькає» зранку своїми повідомленнями Viber, розумієш – діти вже прокинулися і поспішають сповістити всіх, що вже скучили, вже готові навчатися, готові спілкуватися. Проте, і цьогоріч нам довелося зустрічати День Знань он-лайн. Класні керівники і класоводи готуються до першого уроку, учні чепуряться, аби на камеру виглядати ошатно і святково. 

Проте, не про враження від літнього відпочинку будуть вони сьогодні говорити… Про безпеку. Про патріотизм. Про любов – до Батьківщини.

Вітальне відео вже готове. Лунає перший дзвоник – його он-лайн передзвін з ностальгією відлунюється в кожному серці Яготинського ліцею №3.

А відчуваєте, що літо постарíло?
Сентиментáльно заридало рóсами,
І день змивається, неначе мило,
І трави вже з рудими кóсами.
Союз із сонцем, дóговíр, угóда,
Ще кілька тижнів діє цей контракт,
Ну, а вже потім – мода, врода, згода…
Усе для осені, і це відомий факт.
Ще трохи літа, квітів і дзижчання,
Альтанок, моря, спеки, кавунів,
Пригод, метеликів, веселого купання
І безтурботних босоногих днів.
Багатозначно осінь покахикує,
Мовляв, я ось, я тут, я вже готова,
І заграє, і листя трохи смикає,
Бо молода, весела, гонорóва.
 
А літо смáжить ще: «Гуляти, так гуляти!»
Прикрасить блѝскавками знову небосхил,
Чого соромитись, а що ужé втрачати,
Коли старіє літа третій син?
Ви відчуваєте, що літо до фіналу?
Йому на згадку будуть наші фото,
Кого-кого, його нам завжди мало,
Попереду в нас наполеглива робота…

#ОльгаХалепа

Сьогодні ми приймаєм в перший клас
Маленьких патріотів. І це – кльово!
Вони хвилюються та хочуть привітати нас.
Тому у першу чергу даємо їм слово!

Скажи мені, що завтра буде день,
На небо вийде сонця паляниця.
Ми волю вип'ємо з невтомних жмень,
В очах щаслива зірка заіскриться.
 
Ця темна ніч, мов марево, пройде,
Погасне полум'я війни на Сході.
І рана, що боліла, – заживе,
Складемо оду миру і свободі.

#Слава_Слободян

 

 «Що таке Україна?» - я спитав журавля.
«Працьовита країна, там багата земля!».
 
Я спитав у лелеки: «Де найкращі поля?»
«Облітав я далеко. Краще наших нема!»
 
Я спитав у синиці: «Де смачніша вода?»
«В українських криницях» - відповідала вона.
 
«Хто найкраще співає?» - я спитав соловʼя.
«То хіба ж ти не знаєш?! Україна моя!»

 

Шкільний рюкзак тепер тривожний.
Знання про засоби безпеки,
Тепер там носить учень кожний.
 
Ми візьмем волю у кулак.
Нам треба вчитись, дуже-дуже!
І знов наповнити рюкзак
Незламним духом українця!
 
Здобути більше навичок та знань,
Наші знання – це Перемога,
Щоб не спіткала нас руїна,
Давай, навчатись, друже, з Богом,
Бо ми – майбутнє України!