Слово надається випускникам!
Сьогодні настав той день, про який ми мріяли довгий час, якого чекали з нетерпінням – останній день навчання в школі. Цей день звучить в наших серцях радісною, яскравою мелодією. Сьогодні пролунав би для нас останній дзвінок, але, на жаль, склалося так, що у нас немає цього свята. Шкода неймовірно! Проте у нас є цей прекрасний останній шкільний день, день спільних спогадів і нашої подяки.
Позаду залишається цікаве, насичене подіями шкільне життя, в якому пробачалися наші провини і помилки, де нас розуміли, намагалися допомогти, навчити, підтримати. Здавалося, 11 років тривали так довго, але насправді за шкільною партою час промайнув швидко, і вже от-от ми вирушимо у доросле, самостійне життя.
Чим для нас була школа?
Школа стала для нас не тільки місцем, де отримують знання, а й нашою другою домівкою. Школа – це наша перша вчителька, яка заміняла кожному з нас маму; це перші букварі, з якими ми вчилися читати; це наша шкільна дружба, яку ми понесемо через роки; це наші вчителі, які щодня навчали нас чомусь новому; це всі події нашого шкільного життя…
Тут ми дружили, допомагали один одному, разом перемагали і ділили гіркоту поразок, раділи успіхам і, часом, зовсім не хотіли вчитися…
І саме Ви – наші вчителі завжди були поруч, розуміли, втішали, сварили і допомагали, бажаючи нам лише добра. Ми часто не розуміли цього і ображалися на вас. Ми дякуємо Вам, наші рідні вчителі, за науку, за досвід, за терпіння і мужність, з якою Ви заходили на урок в 11-Б! Пробачте нас за випробування, які Вам довелося пройти, працюючи з нами!
Ми вдячні Вам за те, що Ви навчили нас відповідати не лише біля дошки, а й за свої вчинки! Ми завжди пам’ятатимемо Ваші уроки справедливості, толерантності, чесності і доброти!
Дякуємо тобі, рідна школо! Ми будемо зберігати спогади про тебе не тільки у фотоальбомах, а й у своїх серцях завжди!
З любов’ю та повагою, 11-Б клас.
Немає коментарів:
Дописати коментар