Чорний квітень 1986 року

           Мені сьогодні снилося подвір'я,

В якому вже давно я не була.

Кругом трава, якесь пахуче зілля,

А ще кульбаба рясно зацвіла.

 Мені сьогодні снилася хатина

Така старенька, рідна і близька,

А до дверей вела тонка стежина,

Що бур'яном так густо поросла. 

Через поріг ступаю обережно,

Куточок кожен добре пам'ятаю.

За домом цим я скучила безмежно!

Тільки уже ніхто не зустрічає... 

        Мені так часто сниться це подвір'я

І запах в домі досі відчуваю...

Кругом трава і в'ється чудо-зілля,

                                 Але хатини вже давно немає...       

©Яна Корольова

 

Чорнобиль – місто-привид. Тут завжди тихо. Лише подихи вітру, дроботіння крапель дощу, голоси диких тварин та співи птахів порушують цю первозданну тишу.

В Яготинському ліцеї №3 пройшла тиха акція "Весняне буйноцвіття чорного квітня 1986 року" з нагоди 39-и річчя Чорнобильської трагедії.

Сумним негласним символом 26 квітня 1986 року можна вважати буйно квітнучі вишні та яблуні у садках .

Вони квітнуть й тепер, як і 39 років тому...

Учні кріпили вишневий цвіт на інстальовану, спалену мирним атомом, вишневу гілку, передивлялися відео-спогади про найстрашнішу атомну аварію в історії людства. Дякуємо усім, хто долучився!