Ми – козаків запорозьких родина, це ми посилаєм на дно кораблі! Це в наших руках гудять «Джавеліни» і жалять безжально, неначе джмелі. Доброго дня – ми з України! Наша земля – наших сил джерело. Слава і воля ніколи не згинуть! Герої навіки!, а путін – ви знаєте, хто!
14 жовтня – свято Покрови, День Козацтва та захисників і захисниць України.
Цей день, без сумніву, мав відзначатися урочисто, масштабно, гучно: з багатьма заходами, концертами, ярмарками, змаганнями, челенджами і флешмобами... Адже наша армія показала себе у всій красі цілому світу: на них рівняються, їх ставлять у приклад, ними пишаються і дивуються. Маленька Україна дала по зубах "другій" "армії світу". Завдяки нашим відважним Воїнам, нашим Кіборгам, нашим Титанам ми женемо лютого ворога геть з рідної Землі!
І наші українські
міста, міста-герої, борються гідно! Саме вони, на нашу думку,
повинні першими вітати наших воїнів з Днем захисників і захисниць України, з Днем
Козацтва, з Покровою!
Зустрічайте – міста
України:
1
Не
знаю ні жалю, ні втоми
Я
тримаюсь. Я – Житомир.
2
Мужні
одеситки вільні, наче чайки.
Згине
лютий ворог, бо ми тут хазяйки!
3
За
все відплата буде, враже!
Конотоп
ще вам покаже!
4
«Москалю поперек горла стане наше збіжжя!» -
Це
кажу я – Запоріжжя!
5
Попри
втому, попри втрати –
Маріуполь
не здолати!
6
ЗСУ
не втомиться!
Миколаїв
– бореться!
7
Харків
нескорений запевняє всіх вас –
Ми
повернéмося! Прийде наш час!
8
Не
тішся, московія – тобі кінець!
Бо
– Україна: Крим і Донецьк!
9
За
8 років невпинних знущань
Я
помщуся, бо я – Луганськ!
10
Ворог
хай ставе розтяжки й прослушки –
Має
Полтава сталеві галушки!
11
І
на майбутнє для всіх ворогів –
Мене
не здолати! Тому що я – Львів!
Загарбники гатять по Хортиці – колисці українського
козацтва. Наші предки тримають удари і шлють вітання своїм нащадкам:
Казали кляті вороги,
Що нас немає.
Що жити нам не до снаги,
Й наш рід сконає.
Пророкували нам ганьбу
І меншовартість.
Мовляв, програєм боротьбу
За життєздатність.
А ми живі, а ми живем,
І будем жити.
Не буде ворог нам царем,
Нас не скорити.
Ми є і будем повсякчас,
Незламні й вільні.
Свободи ген вирує в нас,
Ми – люди вільні.
Гуртом нас нищили кати,
І поодинці.
А привід з світу нас звести-
Бо українці.
І падав рясно білий цвіт,
І кров лилася.
Та не змалів наш моцний рід,
Лиш гартувався.
Пробачить гарту не могли,
Вражини злющі.
А ми зростали і цвіли,
Й ставали дужчі.
І знову, знову ллється кров,
Цвіт опадає.
Та правди ворог не зборов.
Й нас не зламає
І доки буде Бог за нас,
Народ не вбити.
Надії світоч наш не згас,
Ми будем жити!
Вірш Тетяни Семенченко, мешканки м. Чорнобиль
Україна
Я не окраїна, я не руїна,
Я – Україна, я – Україна!
Навік обрала собі дорогу:
Іду до Бога, іду до Бога.
Мій шлях ізмірить єдина міра –
Святая Віра, святая Віра.
Не знаю, хто там у центрі світу,
Я в центрі світла, і в серці світло.
Кличу Вас, люди, зліва і справа,
В святу Державу, в мою Державу.
В країну сонця, добра й свободи
Рушай, народе, рушай, народе!
Нас порятує від зла і крові
Голос любові, голос любові.
Вже час позбутись лиха-сваволі,
Плекаймо волю, плекаймо волю!
Пора звільнитись нам від прокляття –
Єднаймось, сестри, єднаймось, браття!
Плакати годі, годі тужити –
Нумо творити, нумо творити!
Будем служити Богу одному
І більше нікому, більше нікому!
Лиш перед Богом я на колінах,
Я – Україна, я – Україна.
(автора не можу знайти)
У відео використані малюнки української художниці
Вікторії Наумової.
Вітаємо зі святом, любі захисники і захисниці України! Памʼятаймо – нас ніхто не здолає, бо з України всі ми!
Немає коментарів:
Дописати коментар