Ви бачили постріляну
автівку,
В тилу, далеко від усіх подій?
Там, на її обшивці
дірки, дірки, дірки,
Як наш душевний рваний,
сильний біль.
Її тягли вночі, ніхто й
не бачив,
Лиш побратим, мотузка і фаркоп,
І ми не помічаємо, як кожен плаче,
Упавши в свій замулений
окоп.
"Ну, як ти
там?"
"Та все нормально,
наче",
Зібравши в жменю друзки
свого я,
І прив'язавши всі
надривні плачі,
Щодня ганяючи набридле
вороння,
Ми посміхаємось, живемо
і мотузки
Родини, друзів тягнуть
на ремонт,
І рвані рани закривають
згустки,
І знову в бій, і знову
всі на фронт.
Усе відновиться,
автівка, наші рани,
І задихнеться біль,
ховаючись углиб,
Оці пекельні дні такі
відкрили брами,
Набрали горя із таких
колиб,
Що годі й думати
вкраїнця зрозуміти,
У світі не одна така
земля,
В яку принесли
путінські бандити
"Братерські"
візерунки від кремля.
Але за волю бореться
єдина,
І навіть в темряві
запалює вогні,
Моя прошита кулями
Вкраїна,
Немає коментарів:
Дописати коментар