Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. Простими словами – це створення авторських робіт (не списаних і не скопійованих чужих).
Буквально вчора під час розмови з колегою мені раптом згадалася стара пісенька з "Єралашу":
"Тато у Васі гуру з математики,
Навчається тато за Васю весь рік.
Де таке бачено, де таке чувано -
Тато розв'язує, а Вася здає?!"
Так співпало, що наші попередники також переймалися проблемою доброчесності учнів. Але як вони раніше робили, щоб довести учневі, що той списав? Вони брали підручник чи зошит відмінника і вказували пальцем на списаний абзац/роботу. І вуа-ля - правота вчителя доведена!
Про допомогу батьків у виконанні домашніх робіт я промовчу, бо довести її й досі нереально, хіба що учень сам у цьому зізнається.
Але зараз підручник для учнів - то "Вікіпедія" минулого, яким вони не вміють користуватися. Втім й інтернетом вони користуватися теж не вміють, наївно вважаючи, що "там їх учитель не дістане!" І скопійований матеріал з інтернету учні намагаються видати за власний, б'ючи себе в груди, що то він "ніч не спав - все презентацію клепав!" Звісно, якщо дитина шукає і переглядає безліч матеріалу, то вона зробить з кількох речей одну і вже можна зарахувати їй цю роботу (хто таке робив, зрозуміє. Бо навіть такий пошук займає багато часу). А той, хто просто копіює і видає роботу за свою - однозначно академічно недобросовісна дитина, яка ВИМАГАЄ за плагіат гарну оцінку. Що ж робити у випадку, коли ми бачимо плагіат (списану роботу) і нам потрібно довести, що ця робота вкрадена/списана. Про це і йдеться у наші презентації:
Якщо Вам відомі ще якісь способи перевірки академічної доброчесності учнів - пишіть у коментарі, буде дуже цікаво дізнатися про них!
Немає коментарів:
Дописати коментар