Блог педагога-організатора Большакової Ю. А.
Суміжний блог: http://sahody.blogspot.com
▼
четвер, 1 вересня 2022 р.
Знаннями вишиваймо долі полотно!
Знаннями вишиваймо долі
полотно! Не забуваймо, що ми – українці! У світ несімо сяйво і добро!
Шануймося, бо – яготинці!
Прохолодний вересневий
ранок мав бути щасливим днем для всіх українців. Третій рік діти сумують за
школою з її безтурботним сміхом, веселим гомоном, дружнім спілкуванням та
буденними клопотами.
Слухаючи, як рясно «тенькає»
зранку своїми повідомленнями Viber, розумієш –
діти вже прокинулися і поспішають сповістити всіх, що вже скучили, вже готові
навчатися, готові спілкуватися. Проте, і цьогоріч нам довелося зустрічати День
Знань он-лайн. Класні керівники і класоводи готуються до першого уроку, учні
чепуряться, аби на камеру виглядати ошатно і святково.
Проте, не про враження
від літнього відпочинку будуть вони сьогодні говорити… Про безпеку. Про
патріотизм. Про любов – до Батьківщини.
Вітальне відео вже
готове. Лунає перший дзвоник – його он-лайн передзвін з ностальгією
відлунюється в кожному серці Яготинського ліцею №3.
А відчуваєте, що літо постарíло? Сентиментáльно заридало рóсами, І день змивається, неначе мило, І трави вже з рудими кóсами. Союз із сонцем, дóговíр, угóда, Ще кілька тижнів діє цей контракт, Ну, а вже потім – мода, врода, згода… Усе для осені, і це відомий факт. Ще трохи літа, квітів і дзижчання, Альтанок, моря, спеки, кавунів, Пригод, метеликів, веселого купання І безтурботних босоногих днів. Багатозначно осінь покахикує, Мовляв, я
ось, я тут, я вже готова, І заграє,
і листя трохи смикає, Бо молода, весела, гонорóва. А літо смáжить ще: «Гуляти, так гуляти!» Прикрасить блѝскавками знову небосхил, Чого соромитись, а що ужé втрачати, Коли старіє літа третій син? Ви відчуваєте, що літо до фіналу? Йому на згадку будуть наші фото, Кого-кого, його нам завжди мало, Попереду в нас наполеглива робота…
Сьогодні ми приймаєм в перший клас Маленьких патріотів. І це – кльово! Вони хвилюються та хочуть привітати
нас. Тому у першу чергу даємо їм слово!
Скажи мені, що завтра буде день, На небо вийде сонця паляниця. Ми волю вип'ємо з невтомних жмень, В очах щаслива зірка заіскриться. Ця темна ніч, мов марево, пройде, Погасне полум'я війни на Сході. І рана, що боліла, – заживе, Складемо оду миру і свободі.
«Що таке Україна?» - я спитав журавля. «Працьовита країна, там
багата земля!». Я спитав у лелеки: «Де
найкращі поля?» «Облітав я далеко.
Краще наших нема!» Я спитав у синиці: «Де
смачніша вода?» «В українських
криницях» - відповідала вона. «Хто найкраще співає?»
- я спитав соловʼя. «То хіба ж ти не
знаєш?! Україна моя!»
Шкільний рюкзак тепер тривожний. Знання про засоби безпеки, Тепер там носить учень кожний. Ми візьмем волю у кулак. Нам треба вчитись, дуже-дуже! І знов наповнити рюкзак Незламним духом українця! Здобути більше навичок та знань, Наші знання – це Перемога, Щоб не спіткала нас руїна, Давай, навчатись, друже, з Богом, Бо ми – майбутнє України!
Немає коментарів:
Дописати коментар