Нічні ліхтарі
У темряві романтики багато:
Примарні тіні, втаємниченість, інтим…
Із темрявою спокій входить в хату.
Все засинає, щоб набратись сил.
Чарівність є у мороці нічному:
В нім розсип зоряний чарує і манить.
Закоханим дарує він утому.
У ньому стукіт серденька бринить.
Але коли, крокуючи запізно,
Ти мимоволі стаєш свідком ласих втіх,
То ризикуєш втрапить в лікарняне ліжко,
Бо лицар ночі прагне приховать свій гріх.
Або ти можеш втрапить в яму,
Що зручно розмістилася в дворі.
Переламати все й злякати маму
Синцем під оком й садном на плечі.
Або в кущах грабіжник причаївся,
Чатує жертву в глибині пітьми.
Найкращий час, щоб лихі наміри здійснились, -
Коли в дворах не світять ліхтарі.
Вони світили – добрі і старенькі,
І теплим світлом огортали двір.
Усе було пристойно і зручненько,
Допоки кризи не підкрався звір.
Щоб економити проміння Прометея,
І заощадженням підтримати бюджет,
Замовили ощадні «батареї»
І на стовпах навéли марафет.
Й енергозберігаючеє диво
Осяяло маленькі острівці.
І хоч діаметром три метри рівно –
З'явилось світло у Яготині вночі.
Та диво те недовго панувало
Над мороком північної пітьми –
Два тижні очі милувало,
А потім зникло назавжди.
Або занадто умні ті плафони,
Або не по кишені кіловатт?
Та видно, економити рішили
Вони самі, бо «Обленерго» – вряд!
Не можуть можновладці отак просто
Занурити народ свій у пітьму.
І май ти хоч три метри росту –
Із дивом техніки не виграть боротьбу!
Надія Безмежна 17.07.2017
Немає коментарів:
Дописати коментар